Ми вкотре відвідали дитячий будинок «Сонечко»

Всі ми родом з дитинства… У кожного існують перші спогади про тепло маминих рук, про бабусині казки на ніч, про татові жарти та сімейні свята. Ці спогади супроводжують нас протягом усього життя і залишаються своєрідною реліквією. А що робити коли такі спогади відсутні? Нам, цілком благополучним людям, важко уявити, що відчуває маленька дитина, від якої відмовляються батьки або ж якщо їх позбавляють батьківських прав. І майже безпорадна істота залишається наодинці з

жорстоким навколишнім світом, у якому дуже мало любові, турботи та безпеки. Адже все це мала уособлювати родина , якої у крихітки тепер не існує…

Діти дитячого будинку були знову раді нас бачити, а ми їх. Вкотре переконуємося, що займаємось своєю справою! Обраний нами шлях  три роки тому знайшов своє місце! Ми готові до співпраці з цією малечою, яка чекає на нас. Очі які  сповнені надії, сподівань, щирості, відвертості, радощів це багато чого варто!

Якщо твої плани розраховані на рік – сій жито, якщо на десятиліття – саджай дерево, якщо на віки – виховуй дітей.

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити